Вінничанин з позивним «Дев’ятка» пройшов шлях від звичайного стрільця до командира роти, пройшовши повний цикл війни від 2014 року до сьогодення. Сьогодні його підлеглі називають досвідченим лідером, а побратими — надійним другом, який знає ціну кожного наказу. Ця історія розкриває реальні обставини життя на фронті та особисті переживання офіцера, який захищає Україну вже понад десятиліття.

Бойовий шлях «Дев’ятки» розпочався ще у 2014 році у складі першої штурмової роти добровольчого батальйону «Донбас-Україна». Саме тоді для нього стали життєвими принципами слова: «Коли за нами прийде Бог – ми потиснемо йому руку» та «Якщо не ми – то хто?». Ці думки супроводжували його на кожному етапі служби, формуючи характер справжнього захисника.

Повномасштабне вторгнення у 2022 році «Дев’ятка» зустрів на Херсонському напрямку. Вісім місяців без ротацій, під постійними обстрілами, він разом із побратимами жив у складних умовах — під мостом та в бетонних трубах. Каже, що трималися завдяки гумору й підтримці один одного, адже в таких умовах моральна сила стає головним ресурсом.

Одним із найсимволічніших моментів стала зустріч із новим боємцем із позивним «Бой». Під час розмови з’ясувалося, що вони з одного міста і навіть навчалися в одній школі. Війна познайомила їх там, де люди стають братами — в одному окопі. Відтоді вони поруч, ділячи ризики та перемоги, що є справжнім прикладом солідарності.

Одним із найважчих епізодів стали бої під Новобахмутівкою. Тоді «Дев’ятка» разом із групою з шести військових пішов на штурм, щоб вирвати з оточення українських бійців. Операція вдалася: врятували понад 20 військовослужбовців. Сам він зазнав поранення та отримав нагороду «Золотий хрест», але каже, що ця відзнака належить і тим побратимам, які з того бою не повернулися.

Із 2023 року військовий служить у складі 41 окремої механізованої бригади. Починав стрільцем у кулеметному взводі, а згодом став командиром роти. Пригадує оборону позицій у лісі, який ворог атакував щодня з різних напрямків. Розуміли: якщо не втримають рубіж, противник може зайти в тил іншим підрозділам, що робило кожну хвилину оборони критично важливою.

Свою філософію командування «Дев’ятка» пояснює просто: ніколи не брехати солдатам. Переконаний, коли боєць довіряє командиру, а командир – бійцю, підрозділ стає монолітом. Удома на нього чекають син і донька, але найважче, зізнається військовий, бачити дітей лише через екран телефону. Але саме заради того, щоб вони ніколи не дізналися, що таке війна, він і тримає зброю в руках.